Вашій увазі пропонуються м’ясні, і не тільки, продукти власного виробництва. Виготовляються ці наїдки, бо в кумів Юри і Михасика давно була мрія готувати для людей. Звичайно хочеться їм мати свій ресторан, але то недоступне задоволення ближчі пару років. Формат в якому зараз це все робиться, дозволяє охопити більшу кількість людей і по всій Україні.
Унікальні рецепти, техніка виконання і виключно природні продукти. Саме тому наїдки від Шкварки мають яскраво виражений смак тих інгредієнтів, з яких вони виготовляються.
Як показала практика, прищеплювати любов до української культури набагато легше з ковбасою чим без неї. ;)
Друзі, запрошуємо вас на наш офіційний сайт, де ви знайдете актуальний асортимент і ціни!
СИРОВ'ЯЛЕНЕ
Ковбаса сиров’ялена пальцьопхана традиційна
Пальцьопхана сиров’ялена ковбаса - вона саме така, як робили бабусі і прабабусі тих поліських майстрів, які тепер навчали нас. В цій покрученій життям ковбасі немає нічого окрім м’яса, сала і натуральних спецій. Інколи трапляється зернятко чорного перцю чи дірка, яка утворилася від процесу осушення. Без зайвих рюшечок і сентиментів. Тільки смак, який передали нам крізь століття. Ми доволі скромні і не будемо себе нахвалювати, бо то ж негарно на весь світ казати, що багато хто її називає божественною! Кобаса зроблена із свинячої шинки, рубана руками, мішана руками, пальцем пхана, - все як має бути, одним словом. Найкраще смакує з легким алкоголем, як то пиво чи вино. До горілки йде не зле, а то й краще, оскільки насичений смак відбірного м'яса та спецій створює неймовірний букет гастрономічної радості. Однієї палички достатньо на кілька літрів пива чи добру літру-другу горілки.
Додам, що все робиться абсолютно без консервантів чи будь-яких інших домішок. Ми користуємось лише тим, що дає нам матінка природа. Такий підхід дає неймовірну перевагу у смакових якостях, але троха є недолік із тривалістю зберігання за невідповідних умов. Хоча недолік цей доволі аморфний, оскільки зазвичай наші наїдки з’їдаються в мить. Зазвичай в перший день, одразу після отримання. Дуже рідко доживають до наступного дня. Звичайно є люди, котрі можуть розтягнути задоволення на кілька днів. Але їхній силі волі і витримці можуть позаздрити герої Стетхема, Сталоне, Шварцнегера і ко.
Ковбаса сиров’ялена пальцьопхана з пармезаном
Кобаска із пармезаном - ще один приклад майстерності кумів. Сир пом'якшує смак м'яса і подекуди перетягує акцент на себе. Аби не було надто гостро ми, вирахувавши відсоток солоності сиру, зменшили кількість солі у початковому фарші. Ну і гігантські кавалки добірного м'яса із поросячої дупці. До слова, у свинячій шинці - десятки м'язів і, в залежності від прижиттєвої активності, вони бувають забарвлені від паперово-білого до темно-гранатового кольору. Візьміть тоненьку скибку нашої ковбаски і придивіться крізь неї на сонечко... Інколи здається, що лише цих, не описаних у підручниках з кольористики барв достатньо, аби бути ситим. Принаймні естетично...
Ковбаса сиров’ялена пальцьопхана з блакитним сиром
Приготована аналогічно ковбасі з пармезаном, з неменшою, а то й більшою кількістю наснаги та любови.
Неперевершений аромат сиру Дор блю буде приємно наповнювати усе ваше єство смаком, апетитом і бажанням долучитись до прекрасного.
Зверніть увагу на спеціальні пропозиції з дегустаційними наборами
Ковбаса сиров’ялена пальцьопхана з білими грибами
Сиров'ялена кобаска із сушеними боровиками. Абсолютний фаворит смаків кумівської колегії серед експериментальних (і не лише) видів. Цей вид пальцьопханої кобаси заслуговує, аби перед поїданням гурман насолодився її тонким лісовим ароматом. Виконуючи ваші кулінарні побажання, ми зменшили відсоток сала, порізали його дрібнішими кубиками, а розмір кубиків відбірного м'яса збільшили вдвічі. Із трепетом і завмиранням, просимо почастуватися…
Ковбаса сиров’ялена пальцьопхана з гострим перцем
То є дуже файний різновид ковбаси від кумів. Робимо ми її вже давненько, тому що людям дуже подобається ця прекрасна ковбаса із ароматною гостротою. Незважаючи на те, ковбаска видалась не геть полум’яною, як може здатись читаючи, що ми туди додали. Натомість, прекрасний післясмак ароматного перцю чилі вам ґарантовано. Це нове слово в гостроті.
Ковбаса сиров'ялена мацикова з Дубровиці
Презентуємо вам сиров’ялену ковбасу мацикову з Дубровиць. Вона не схожа на ті ковбаски, які роблять наші куми Місько і Юрко, але зацікавила нас своїм оригінальним виглядом і смаком. Батьківщиною нашої нової сиров’яленої є мальовниче містечко Дубровиця, що розкинулося на просторах Рівненщини. Виготовляють її в одній великій і дружній родині ґазди Людмила та Богдан, а допомагають їм їхні дітки. Ну, все, як у нас. Чесне слово.
Першим нову ковбаску спробував кум Юрко. Він, як дослідник кулінарного ринку України, надибав інформацію про неї на одному зі своїх численних кулінарних форумів, які любить час від часу підчитувати, коли немає під руками кулінарної книги. Як знавець своєї справи, Юрко вирішив спочатку новий продукт спробувати сам і не прогадав. Після смакування ковбаси радів наш кум, як Колумб, бо теж відкрив для себе новий смачний делікатес, а вже пізніше ознайомив з ним і весь колектив Шкварки. Ковбаса, яку ми самі залюбки скуштували, а тепер і вам пропонуємо, має дуже довгу і цікаву історію. Рецепти виготовлення такого продукту на Рівненщині передавалися з покоління в покоління і береглися, як найбільший скарб. Родина, яка зараз виготовляє цю смакоту, свій щасливий рецепт приготування ковбаси знайшла в збанку на горищі старовинної дідусевої хати, і з того часу відновила стародавню родинну справу. Заняття, що розпочиналося, як хобі, тепер переросло у повноцінний сімейний бізнес, а смак ковбас від Людмили та Богдана знають не тільки на Рівненщині, а й за її межами.
Як розповіла нам пані Людмила, для приготування ковбаси в їхній родині використовують м’ясо свині, а точніше - її стегнову частину. М’ясо як слід приправляють різними, але виключно натуральними спеціями. Крім того, ковбаса має цікавий гіркуватий присмак, такий, як італійські салямі. Але фішка цієї ковбаски в тому, що то продукт не заморський, а зроблений в Україні, справжньою українською родиною. Що вже заслуговує поваги!
Після доброго спеціювання і обробки м’яска, його фасують у білкозинову оболонку. Далі ковбаска мандрує на горище, або як кажуть на рівненщенні – стрих, і висить там від 40 до 60 днів, а вже звідти потрапляє прямісінько до вас.
Першим нову ковбаску спробував кум Юрко. Він, як дослідник кулінарного ринку України, надибав інформацію про неї на одному зі своїх численних кулінарних форумів, які любить час від часу підчитувати, коли немає під руками кулінарної книги. Як знавець своєї справи, Юрко вирішив спочатку новий продукт спробувати сам і не прогадав. Після смакування ковбаси радів наш кум, як Колумб, бо теж відкрив для себе новий смачний делікатес, а вже пізніше ознайомив з ним і весь колектив Шкварки. Ковбаса, яку ми самі залюбки скуштували, а тепер і вам пропонуємо, має дуже довгу і цікаву історію. Рецепти виготовлення такого продукту на Рівненщині передавалися з покоління в покоління і береглися, як найбільший скарб. Родина, яка зараз виготовляє цю смакоту, свій щасливий рецепт приготування ковбаси знайшла в збанку на горищі старовинної дідусевої хати, і з того часу відновила стародавню родинну справу. Заняття, що розпочиналося, як хобі, тепер переросло у повноцінний сімейний бізнес, а смак ковбас від Людмили та Богдана знають не тільки на Рівненщині, а й за її межами.
Як розповіла нам пані Людмила, для приготування ковбаси в їхній родині використовують м’ясо свині, а точніше - її стегнову частину. М’ясо як слід приправляють різними, але виключно натуральними спеціями. Крім того, ковбаса має цікавий гіркуватий присмак, такий, як італійські салямі. Але фішка цієї ковбаски в тому, що то продукт не заморський, а зроблений в Україні, справжньою українською родиною. Що вже заслуговує поваги!
Після доброго спеціювання і обробки м’яска, його фасують у білкозинову оболонку. Далі ковбаска мандрує на горище, або як кажуть на рівненщенні – стрих, і висить там від 40 до 60 днів, а вже звідти потрапляє прямісінько до вас.
Смакуйте!
Шовдир поліський
Якщо ви побачили на нашій сторінці таке словечко і відразу кинулися шукати йому пояснення в тенетах інтернету, то можете не турбуватися. Ми самі вам усе розповімо.Отже, найперше потрібно знати, що слова «шовдир», «шовдар» або «шовдарь» дуже поширені на Закарпатті. Там так називають вуджений свинячий окіст, культове м’ясо із свинської плечової кістки або задньої ноги, яке займає почесне місце у великодньому кошику закарпатців.
Однак наш шовдир – то є зовсім інша річ, яка приїхала до нас із Полісся. Як ви уже здогадалися, ґазди Людмила та Анатолій, які трохи раніше поповнили асортимент Шкварки своєю мациковою ковбасою, тепер поділилися з нами ще одним цікавим продуктом. До слова, у них, на Рівненщині, його виготовляють ще з діда-прадіда.
Отож, роблять поліський шовдир зі свинячої полядвиці. На відміну від закарпатського, цей виріб не вудять, а в’ялять. Спершу м’яско ріжуть на шматки, ретельно натирають сіллю і залишають на кілька годин маринуватися в ропі. Потім відбувається другий етап маринування, але на цей раз у спеціях. У яких саме, на жаль, розказати не можемо, бо й самі не знаємо. Виробники тримають їх у таємниці, боячись розтиражування свого родинного рецепту. Однак, нас запевнили, що все без винятку натуральне.
Сам процес в’ялення м’ясного смаколика проходить традиційно – на горищі. Триває не менше місяця, по завершенню якого продукт стає саме таким, яким ви можете його споглядати на наших знимках. І не лякайтеся білого нальоту на м’ясі. Це природня ознака сиров’ялених виробів.
Гадаємо, що для любителів відпочивати за гальбою пива чи келихом вина, цей продукт буде великою знахідкою.
Смакуйте. Чекаємо на ваші відгуки!
Салямі закарпатське (очікуємо 20.10)
Мацик волинський
Мацик родом із заболочених сіл Полісся і Волині. Готували його зазвичай перед Різдвом. Грубими приправленими кубиками свинячої шиї та шинки начиняли сечові міхурі і підвішували під стріхою. Першу пробу із мацика знімали ранньою весною. Виснажені зимою поліщуки тоді варили із першої ярини та шматків мацика «мациковий борщ». Наступного разу делікатес куштували вже на Великдень, коли він встигав добряче пров’ялитися. Слід сказати, що поліська техніка в’ялення суттєво відрізняється від школи в’ялення Італії чи Іспанії. В основному тим, що європейці закладають напівфабрикати у погреби, де цілорічно майже однакова температура та вологість. Наші ж земляки вивішували все під стріху, де денна температура за добу могла коливатись навіть на 20 градусів. Така ситуація не надто сприяла стандартизації продукту, відтак мацик щоразу в’ялився за різних умов, тому й мав різний смак. Удеяких селах на Поліссі збереглася приказка: «В одної баби двох одинакових мациків не буває».
ЗИМНОВУДЖЕНЕ
Пікниця закарпатська пікантна
«Спочатку м'ясо і солонину нарізають на одинакові шматки, маринують у папризі (паприка) з сіллю та чорним перцем, обов’язково трохи чесноку (часнику). Далі м’ясо та сало залишають в маринаді на день-два, а потім пропускають через млиниць (м’ясорубку). Далі - ретельне перемішування до однорідної маси, яка не має приставати до рук і тільки після цього її можна набивати в кишку за допомогою гуркалова (шприца)» - коротко мовою оригіналу про червоняву красуню, яка віднедавна з’явилася в асортименті Шкварки
Якщо ж бажаєте довше і ґрунтовніше, то звати цю ковбаску – Пікниця. Виготовляє її великий молодець і справжній знавець традиційних закарпатських м’ясних делікатесів - пан Олександр з Мукачевого. За кольором і текстурою його витвір трохи схожий на іспанське чорізо, хоча за смаком українська домашня ковбаска сміливо може претендувати на власну унікальність.
Пікницю на Закарпатті зазвичай вудять перед Новим роком, Великоднем, на весілля чи з приводу якогось великого празника. Для неї відбирають свіжу солонину (сало) та м’яско пацятка, здебільшого зі стегнових кісток, ребер та з хребта. Спочатку щойно начинену сиру ковбасу на певний час залишають у прохолодному місці, щоб вона трохи підв’ялилася, а вже потім м’ясний виріб відправляють у спеціальну вуджарню, де вона протягом тижня насичується запахом диму з букової тирси.
На завершальній стадії, перед тим, як потрапити до вас, ця ковбаска пишніє у визрівальній камері Шкварки, ще трішки підв’ялюється і аж тоді готується до зустрічі з вами.
Якщо ж бажаєте довше і ґрунтовніше, то звати цю ковбаску – Пікниця. Виготовляє її великий молодець і справжній знавець традиційних закарпатських м’ясних делікатесів - пан Олександр з Мукачевого. За кольором і текстурою його витвір трохи схожий на іспанське чорізо, хоча за смаком українська домашня ковбаска сміливо може претендувати на власну унікальність.
Пікницю на Закарпатті зазвичай вудять перед Новим роком, Великоднем, на весілля чи з приводу якогось великого празника. Для неї відбирають свіжу солонину (сало) та м’яско пацятка, здебільшого зі стегнових кісток, ребер та з хребта. Спочатку щойно начинену сиру ковбасу на певний час залишають у прохолодному місці, щоб вона трохи підв’ялилася, а вже потім м’ясний виріб відправляють у спеціальну вуджарню, де вона протягом тижня насичується запахом диму з букової тирси.
На завершальній стадії, перед тим, як потрапити до вас, ця ковбаска пишніє у визрівальній камері Шкварки, ще трішки підв’ялюється і аж тоді готується до зустрічі з вами.
Сальце мангалиці зимновуджене
З волохатими свинями і їхнім власником ми познайомилися на Закарпатті. Власне, у цьому регіоні, кучеряві пацята далеко не дивина. Переповідають, що в край високих смерек угорські фермери завезли їх ще в 50-х. Схрестивши мангалицю з диким кабаном, селяни отримали чудові результати. По-перше, густа шерсть свині дозволяє їй легко переносити холодні зими, а міцний імунітет – народжувати потомство навіть у 30-ти градусний мороз . По-друге, маючи «дику» кров, свині самі можуть шукати собі їжу, залюбки харчуються жолудями, каштанами, молодою корою дерев, травою та корінцями. По-третє, солонина і м’ясо кучерявої свині вийшли настільки добрими, що з легкістю забезпечили собі сталий попит на європейських ринках.
Пан Олександр на своїй невеличкій сімейній фермі у Мукачевому доглядає кілька десятків мангалиць. Якби ми не бачили, то би й не говорили, але то є справжня свиняча «дольче віта». Вирощують кучерявих, як книжка пише, - методом «вільного вигулу». Харчують тим, що виросло на фермі, – здебільшого кукурудзою та пшеницею… А це дуже впливає на якість продукту. Салоїди зацінять.
І хоч щоденний догляд за тваринками – справа нелегка і копітка, але то, направду, лише півділа. Щоб сало вийшло таким, як треба, з ним потрібно вміти поводитися. І тут велика заслуга пана Олександра та його кулінарного хисту. За це йому низько кланяємося, бо продукт у нього виходить справді перфекційним. Фанів сала з мангалиці віднедавна побільшало, як мінімум, на цілу Шкварку
Зверніть увагу на спеціальні пропозиції з дегустаційними наборами
М'яско вуджено-в'ялене закарпатське
Бочок зимновуджений
ДИЧИНА
Ковбаса з дикого вепра печена, у власному смальці (очікуємо)
Нове слово у Шкварці. Дичини в нас раніше не було. В продажі, принаймні.
Основна біда з дичиною, що її зазвичай добувають браконьєри. Кумам, в силу безмежної порядності, сприяти винищенню і без того бідної фауни рідних земель не довелось.
Батькові нашого кума Юрасика, випала небувала вдача. Він спромігся добути дебелу частину кабана, який народився, виріс, розрізся, мав багато вдачі в кабанових свиней, і, врешті решт, удостоївся честі, виконати свою останню місію на землі-неньці, із небувалим натхненням до задоволення. І все по-чесному. З докУментами. Без жодних докорів сумління.
Презентуємо вам унікальний наїдок, смаколище для бувалих гурманів, відкриття всього життя для новачків і просто неймовірну закуску для пияцюрників. :)
Печена ковбаска у власному жирі - то неабияке поєднання натурності лісової хащі, твердого жолудя і безмежної сили, здатної спиняти будь-що.
Запрошуємо до частування.
СИРИ
Сир «Паста Філата»
165 грн. кільо, мінімум 300 г (четвертинка)
Це молодий коров'ячий сир, зроблений за італійською рецептурою сирів однойменної групи. Термін дозрівання - 5-7 діб на дерев'яних поличках. В процесі дозрівання формується яскраво-жовта їстівна скоринка.
Смакує на канапках, є чудовою альтернативою промисловим напівтвердим сирам.
Навчались готуватись цей сир наші друзі "Сирні мандри" на північному заході Італії, у регіоні П'ємонт.
Смакує на канапках, є чудовою альтернативою промисловим напівтвердим сирам.
Навчались готуватись цей сир наші друзі "Сирні мандри" на північному заході Італії, у регіоні П'ємонт.
Сир «Грушка»
255 грн. кільо, від 600 г (половинка)
«Сир "Грушка" дійсно схожий на цей чудовий фрукт:) в основі - італійський качоковалло). Дозрівання - від 1 місяця. В момент дозрівання - набуває вершкового смаку і щільну структуру. Скоринку можна їсти:)» - пишуть про свій витвір Сирні Мандри.
Його легенда родом з Сицилії. Такі кілограмові грушки сиру чоловіки закидали собі під сідло через коня, як їхали в далеку дорогу. Коли голод доганяв – зліз, поїв і далі поїхав. Що довше їхав, то смачнішим ставав сир, бо визріваючи, набирався виразнішого смаку. Зараз хлопи на конях не їздять. А на тому, що їздять, сиру не возять...
Сир «Прем'єра»
255 грн. кільо, від 250 грамів (четвертина)
Сир "Прем'єра" ...це дуже виражений і яскравий сир. Історія з цим сирочком цікава - це начебто живий організм. Спочатку - смак був спокійний, "лайтовий"...пройшов час, і наші Покупці попросили додати "яскравості" і "характеру" сиру. Ми спробували:) Спільними зусиллями, разом з майстрами з Сироварні "Джерсей" була вдосконалена "Прем'єра". Зараз, можна впевнено сказати, що цей сир для гурманів, з яскравим гострим післясмаком і ароматом. Ідеально поєднувати з вареннями, медом та іншими соусами. А келих сухого буде дуже доречним...
Сир "Цісарський"
345 грн. кільо, від 350 грамів (одна восьма)
"Коров'ячий сир з часом дозрівання 2-3 місяці. В процесі виробництва цього шедевру ми експерементували зі смаками, з дозріванням. Цей сир - це відображення наших характерів, поглядів, поєднання настроїв, думок, побажань. В цьому сирові окрім молока можна знайти й частинку нашого тремтіння до досконалості!Секрети рецептури ми шукали в Італії і Франції. І, як завжди, отримали неповторний український смак)." (с) Сирні Мандри
Цей смаколик - гарне доповнення сирної тарілки. Дуже смачно поєднувати з домашніми конфітюрчиками і джемами: абрикосовим, румбамбаровим, смородиновим, малиновим та будь-яким іншим до вашого смаку.
Сир козиний "Блан"
Сир "Блан" - це молодий сир з козячого молока з цвіллю. Має ніжну кремову сирну текстуру, покритий оболонкою з пікантної цвіллі. Коли ми робили цей цир ми орієнтувалися на французський "Chabichou". Звичайно, це далеко не "Шабішу", так це український "Блан". Може мати різну ступінь витримки, що позначається на смакових якостях: більш кремовий, гостріший або ніжніший. Наш Покупець має змогу обрати ступінь витримки (додатково з Вами зв'яжуться).
Виробник: сімейна сироварня "Козуля", Перемишлянський район
Вага 1 шт - 150 грамів (приблизно)
Час дозрівання: від 2 до 8 тижнів
Термін зберігання: не обмежений (продовжує зріти)
Умови зберігання: +4-+8, холодильник, відсутність харчової плівки, бажано загортати в папір або фольгу.
СОУСИ
Кисло-солодкий соус "Весела сливка"
Чого вона така весела? Ну, бо їй в житті пощастило, як мінімум тричі. По-перше, вона могла просто зогнити на дереві, не бути купленою чи вродитися дуже кислою. Усього цього з нею не трапилося, що вже є беззаперечним успіхом. Однак, найбільше щастя цій сливці випало потрапити до вправних рук нашого гурмана – кума Михайла. Кілька годин кулінарних чарів і маємо фантастичної смакоти соус – не дуже гострий, з яскравим кисло-солодкавим сливовим смаком. Вважайте, не закохайтеся. Можна їсти просто ложкою.
Соус з аґрусу
Ця чудова літня пора!
Ягідки, фрукти, овочі, зелень заполонила ринки. І це означає, що нам не до відпусток, адже сам час до нових експериментів!
І вже сьогодні ви зможете смакувати наш новий соус, в основі якого аґрус! Він має легку приємну гостринку і, звісно, кислинку :)
Соус зі смородини
Аджичка "Солодка парадичка"
Парадичкою на мальовничому Закарпатті називають помідори. Цьогорічний сезон томатів і перців, незважаючи на свою примхливість, все ж був до нас щедрим, бо подарував можливість приготувати солоденьку і злегка гостру аджику.
Гадаємо, то є незамінна насолода для дружніх посиденьок у лісі та чудове доповнення до м’ясної перекуски у неквапливій домашній атмосфері. Добре ладнає зі шматком підсмаженого м’ясця і скибкою підрум’яненого на грилі хлібчика.
Смакуйте і живіть солоденько 😉
Полум'яний ревінь
Наш другий травень дає плоди! Сезон румбамбару розпочато і ми швидкими темпами поміж ярмарків робимо заготівлі славетного Полум'яного ревеню.
Хто при нагоді на у вихідний день кохається у вилазці на природу, до озера, в лісок чи ба просто ставить мангал на власному подвір'ї, на якому шкваркочить свіже м'ясо, перетворюючись у амброзію... Чудовий гострий сос "Полум'яний ревінь" додасть витонченого солодкуватого аромату гостроти. Для ґаздів і ґаздинь, може дуже стати в пригоді для приготування страв, котрі потребують природної вражаючої своєю ароматністю гостроти.
Йой-пече перець зелений
Капсаіцинова амброзія. Це перець чилі, спочатку підсмажений на грилі, потім закопчений на дубових дровах, з додаванням часнику і пари секретних інгредієнтів. Все для того, щоб зберегти природний аромат і гостроту.
Стане в пригоді для поціновувачів гострого і в приготуванні страв, де аромат копчення є затребуваний.
Йой-пече перець червоний
Плескайте в долоні любителі всього пекельно-вострого і такого, що відбирає мову, бо на закарпатських плантаціях нарешті повноцінно достиг гострий червоний перець. Ця звістка може означати лише одне: скоро на полицях ваших холодильників знову з’явиться «Пекельний перець» (червоний) від кумів Михайла та Юрка.
До приготування цієї, направду, пекельної штуки, команда Шкварки готується дуже відповідально. Процес підготовки розпочинається з того, що кожного серпня на подвір’я до кума Юрка привозять машину добре висушеного дерева, на якому наш, а згодом і ваш червоний перець гарненько грилюється. Але перед тим, за доброю традицією, шкварчани збираються, щоб файно поскладати усі дрова в місця, де їх не зможуть дістати хоч і не часті, але рясні серпневі зливи.
Процес складання дров у кума Юрка супроводжується розмовами про життя, кулінарію і футбол. А завершується – дегустацією свіжого червоного перцю кумом Михайлом, який ту штуку найбільше любить зі всього процесу складання )))
Гарбуз по-східному
Сос до м’яса з надзвичайною пахучістю і трохи чудакуватим смаком.
Укомплектований він за рідкісним, але добротним рецептом. У його основі - гарбуз і ябка, які тісно подружилися з часником та цибулею. А заморські прянощі, як то: імбир, коріандр, кориця та мускатний горіх, додали звичним для українців овочам-фруктам трохи східного колориту.
Отож, якщо то все з розумом перемішати (українське і неукраїнське), виходить така собі інтернаціональна солодкаво-пряна страва. Не дуже гостра, але кріпко пахуча. Призначена для споживання у ролі поливи до м’яса. Хоча не буде великого гріха, якщо нею урізноманітнити вечірню гріночку зі солониною. Та що там говорити… Припрошуємо скуштувати!
Соус полуничний з імбирем
Соус чорносмородиновий з м'ятою
Соус абрикосовий з лимонним сорго
Соус вишневий зі цілими ягодами
ПАШТЕТИ І ШКВАРКИ
Паштет домашній
Не із фуагри, ну і слава Богу! Порося, яке віддало найкраще і найдорожче на жертовню нашого паштету, 100% виконало своє призначення перед Космосом, тому його можна їсти навіть вегетаріанцям, не бідкаючись про втрачене надаремно поросяче життя. Домашній, в основі - поросячий мозок, ще трішки тельбухів, із додаванням вершкового масла і свіжих листочків тим’яну. Класична страва наших бабусь, яка не потребує видозмінення чи збагачення. Просто смачно. Годуємо ним своїх трирічних дітей. А це про щось та й каже.
Рієт з індички
Кум Юрко - то є чоловік з неоціненною жагою до прекрасного в гастрономії і не менш палкий прихильник експериментів. Те, що в нього ще й руки золоті, то бонус.
Ото так він усіх вразив своєю інтерпретацією традиційного французького рієту з качатини, що довів терени Львівщини до банального дефіциту качки. Але Юрко не був би Юрком, якби не вигадав чогось оригінального...
Отож, наповнений традиціями Франції, досвідом поколінь українців і близькою до епатажу сміливістю Юрія Миколайовича, із його золотих рук до нас сходить шедевр гастрономії - рієт з індички. Це щось. Хоча ні. Це Щось з великої букви.
Не знаю, що зараз буде робитись з тими, хто поціновував рієт з качатини, але більш, ніж впевнений, що всі, хто не наважувався скуштувати качиний рієт, через упередження чи брак сміливості перед невідомим, просто зобов'язані їсти його великими ложкам, щоб аж за вухами тріщало.
Качка від індички доволі різниться, в основному тим, що качка літає сама, а індик хіба з допомогою доброго копняка. Так от, можна бути впевненим, що Юрко абсолютно знівелював своїми золотими руками цей фактор. Так само як своїми золотими ногами (футболіст він ще той), нівелює невміння літати не тільки індиків, але нечемних чи чужих, котів, малих і не дуже великих псів, всякого непотребу, як то невеличка дубова колода чи в недоречному місці залишений баняк/відро/мидниця.
Філе індика відварюється у маслі. Воно не мелеться, а розділяється на волокна. Приправляється розмарином і зернятками гірчички.
Смакуйте. Долучайтесь до вікових традицій та виплеканого досвіду справжнього гурмана.
Паштет "Індик Шпиндик"
Продовжуємо лінійку індичих лєґумінів. «Шпиндиком» ми розпочали роботу над полегшеним меню для тих, хто не дружить із зайвими калоріями.
Основа нашого паштету – найніжніше індиче філе. Для текстурності та виразнішого смаку – беремо в приблизно рівних пропорціях індичі сердечка, шлунки та печінку. Все це окремо, кожен у своєму баняку, ставимо на плиту. До кожної каструлі – трохи любові, магії, а також морквицю, цибульку, петрушку, селеру, лавриль та кілька зернинок духмяного перцю. Кожен росіл солимо та дбайливо збираємо шуму. Паралельно тремо морквицю, дрібно кавальцуємо цибульку. Їх ми протушкуємо у найякіснішому, яке можемо здибати, вершковому маслі.
До тушкованих овочів додаємо спеції. Їх обов’язково підігріємо у пательні, до виділення аромату. Спеції перемелюємо на кавовому млинку, додаємо до булькотливих овочів. Часник подрібнюємо та смажимо на маслі. Обов’язково підсмажуємо, бо сирий часник, впарившись, може своїм деформованим ароматом підступно зіпсувати всю нашу любов…
Дістаємо із росолу м’яско. Бульйон прозорий. У ньому плавають блискучі кільця жовтуватого жиру. Частинку його додамо до паштету для пом’якшення текстури. До решти зваримо «Тіста від бабусі Марусі» і посмакуємо у сімейному колі, на зламі важкого робочого дня. Це улюблена страва моєї донечки Оленки.
Тушковані овочі блендеримо, мняско крутимо на м’ясорубці. Двічі. Якраз стільки, щоб паштет став паштетоподібним, але не втратив дрібної крупинки, притаманної галицькому краєві. Готову массу ми додатково виварюємо, розкладаємо у стерилізовані слоїчки і стерилізуємо ще двічі по дві години щоразу. Ось і все
Не відмовте собі у задоволенні. Скуштуйте із білою підігрітою гріночкою та розтопленим часниковим вершковим часлом…
Шкварки мелені з розмарином
Результат безперервних експериментів від кумів-гурманів. Мало нам було неперевершених шкварок з підкопченим салом. Додали розмарину, файно перемололи, намастили на кусень чорного хліба і зрозуміли, що то всім дуже треба куштувати і насолоджуватись. Диво-шкварки.
Шкварки панські м'ясні
Це елітні шкварки розміру XXL. Виготовлені із найкращих м’ясних шматків свинячої почеревини з додаванням цибульки та кисло-солодких яблук. Добре смакують розігрітими на паровій бані.
За популярністю “Панські шкварки” інколи можуть втерти носа шкварчанівським паштетам, рієтам і навіть деяким видам ковбасок, а тому ви не помилитеся, якщо назвете їх однією з візитівок нашого проекту.
За основу у приготуванні шкварок ми взяли польський рецепт. Використовуємо тільки найкращі м’ясні шматки свинячої почеревини, до м’яса і смальцю обов’язково додаємо цибульку і свіжі кисло-солодкі яблука. Останні чудово пом’якшують смак м’ясної закуски.
Якось так склалося, що найбільш затребуваними “Панські шкварки” виявилися для туристів, мисливців та рибалок. Певно, через те, що є ситними та смачними, а ще не займають багато місця у наплічнику.
Ми ж свої шкварки споживаємо по-панськи. Бо ніщо так не смакує на природі, як трохи підтоплені шкварочки на грильованому окрайці житнього хліба, щедро натертого велетенським зубчиком часнику…
Зверніть увагу на спеціальні пропозиції з дегустаційними наборами
СОЛОДЕНЬКЕ
Пастила в асортименті
- абрикосова
- абрикосово-чорносмородинова
- абрикосово-чорносмородинова
- чорносмородинова
- полунична
- малинова з м'ятою
- ягідна
- яблучна
Французи смакують її з шампанським, білим вином або молочними коктейлями, англійці використовують як кисленький додаток до горнятка ранкової кави зі збитими вершками, іспанці споживають у парі з козячим молоком і мандариновим желе, а голландці запивають жасминовим чаєм з м’ятою.
Українці? О, вони теж не пасуть задніх і пильнують, щоб на їхньому столі було щось корисне і справжнє. Принаймні, так хочеться в це вірити )))
Пастила… З малини, чорниці, смородини, полуниці, айви і ягідного міксу. Домашнього виробництва!!! Відсьогодні - в розширеному асортименті Шкварки.
Ми любимо солоденьке, пантруємо натуральне ;)
- яблучна
Французи смакують її з шампанським, білим вином або молочними коктейлями, англійці використовують як кисленький додаток до горнятка ранкової кави зі збитими вершками, іспанці споживають у парі з козячим молоком і мандариновим желе, а голландці запивають жасминовим чаєм з м’ятою.
Українці? О, вони теж не пасуть задніх і пильнують, щоб на їхньому столі було щось корисне і справжнє. Принаймні, так хочеться в це вірити )))
Пастила… З малини, чорниці, смородини, полуниці, айви і ягідного міксу. Домашнього виробництва!!! Відсьогодні - в розширеному асортименті Шкварки.
Ми любимо солоденьке, пантруємо натуральне ;)
Варення чорниця з апельсином
Конфітюр з трускавок
"Не хлібом єдиним" (с) в інтерпретації Шкварки звучить - "Не м'ясом єдиним". Солодкі конфітюри від Шкварки вже встигли завоювати серця і тендітних панянок, і ґонорових панів. Тому ми не змогли не скористатись можливістю, яку нам надала природа, і зробили для вас солодесенький Конфітюр з трускавок. Сповнений аромату червня, ще не палючого сонця і спогадів з дитинства. Почастуйте себе частинкою безтурботного літа.
Вишневий конфітюр
Конфітюр вже в традиційному стилі від Шкварки. Цього разу з червонощоких (чи червонопузих, чи щечогосьтамфайногокругленького) вишень. Як завжди, крім часточок матінки природи, натхнення, любови, досвіду і поваги, там ніц нема. Насолоджуйтесь.
Абрикосовий джем
Запашний солодко-кислий джем кольору бурштину. Чудово пасує до сирів.
Джем з чорної смородини
Варення з драпаків
Мало хто впізнає по тій назві, що воно таке)) А так в деяких районах Львівщини називають ожину - дійсно ж драпається шалено!
Сливовий джем
Джем просто фантастичний! Ранкові пухкенькі оладочки з сливовим джем і ложкою сметани потішить усю родину)
Гранола медов0-горіхова
Гранола - це натуральний смаколик, який зроблений на основі запеченої карамелізованої вівсянки з медом з додаванням арахісу. Ідеально як перекус, під час руху. Якщо потрібне швидке поповнення "правильними" калоріями - гранола гарний вибір.
Виробник: сімейна кондитерська "Сирні Мандри", Золочівщина
Гранола Снікерс з цукатами
Золотий горішок
Це є варення із цілих зелених грецьких горіхів. Цей, без перебільшення, давній делікатес, стане не лише окрасою столу, але й завдяки своїм корисним властивостям трохи захистить ваш імунітет, особливо посеред такої непевної метеоситуації.
П'яна морелька
Вишня без кісточки, томлена у ромі і правдивому шоколаді!
Грушеве варення
ІНШІ СМАКОЛИКИ
Шпарагівка маринована
Томатні крутики піканті або лагідні
Язик з томіжьо
Коли зі Львова приїздила самотня сестра Міськової матусі тітка Естеля, яка все своє життя прожила заради нас, - я знав, що скоро на нашій кухні запахне. Запахне духмяною травичкою, яку в моїй сім'ї називають "томіжьо". Насіння нашого томіжьо приплило з Уругваю 60 років тому, коли родина повернулась в Україну. Протягом цих років сім'я Міська щороку його висаджує і збирає свіже насіння. Згодом Місько дізнався, що оце томіжьо - не що інше, як чебрець чи тим'ян. Проте є між ними одна невеличка різниця - 60 років безперервної пам'яті. Тітка давала томіжьо не до всього, - тільки до коронних страв, цінуючи кожен листочок, як шафран у давнину...
Коли Міська поступив на журфак, почав жити у тітчиній квартирі. Нині він усвідомив, що та освіта, яку отримав на мікроскопічній хрущівській кухоньці - значно правдивіша і цінніша за ту, яку імениті професори втовкмачували у його макітру протягом п'яти років. Пучиро, чєляко, каляфльори з сухарями, чураско, флян, томіжьо, млинці з акацією, хліб з грису, рижова каша з корицею, гісо…"Спасибі за це моїй тітці Естелі. В кінці весни минув її день народження. Наприкінці літа мине рік, як її більше нема. Для мене вона назавжди буде ароматом розтертого в теплих долонях одинокого сухого листочка томіжжя..." - так каже Місько.
Сьогодні Шкварка ділиться з Вами коронною стравою тітки Естелі: язиком з томіжьо, тушкованим в овочах. Цією стравою ми розпочинаємо ділитися із Вами сокровенним.
Яйця перепелині в томатно-пікантному маринаді
Аби приготувати наші фірмові мариновані перепелині яйка, перш за все ми шукаємо кілька сотень вагітних перепілок. Збираємо їх до кола, розповідаємо масні анекдоти і показуємо ряд кумедних мініатюрок. У приступі сміху перепілки одночасно несуть яйка. Таким чином, усі яєчка виходять однакової свіжості. Полупити за раз 800 яєчок, - нелегке завдання, для реалізації якого потрібен досвід, оптимізм і незламна віра, що нині ті яйка долупляться;) Із цим завданням ідеально порається Міськова матуся, тітка Мірта. Тим часом ми відбираємо ароматні спеції, в серці яких палаючий вогник перчика. Краємо для смаку і краси трохи морквиці, часничку, чистимо медово-солодку цибульку-саджанку. Трохи часу, любові, згаданих інгредієнтів та томатного соку і наш пікантно-томатний маринад готовий! Для впевненості, - кілька годин стерилізації (адже консервантів і стабілізаторів ми не використовуємо). Ось і все. Незвично, пікантно, закусочно... Най смакує!
Цибулеві хрумтики
Якщо ви «млієте» від чіпсів і сухариків, але через їхню шкідливість боїтеся ризикувати здоров’ям, то знайте, що Шкварка знайшла цим «шкідникам» хорошу альтернативу – цибулеві хрумтики. Ням-ням-ням… Відчуваєте?... Аж хочеться похрумтіти.
Як ви здогадалися, це ще одна новинка унашому асортименті. Віднайшли ми її на землях Івано-Франківщини, у містечку Калуш. Розробили цю оригінальність люди творчі інеординарні – Олександр і Люба.Він художник-фотограф, вона технолог. А разом вони - сімейна пара, яку пристрасть до смачної їжі спрямувала у кулінарне русло. І хоч у гастрономічних справах ця сім’я називає себе новачком, дозволимо собі наголосити – новачком дуже перспективним!
Не знаємо, як їм прийшла в голову ідея створення цибулевих хрумтиків, але, погодьтеся, що вона має право на існування. Духмяна, золотиста та хрумка, а найголовніше -стовідсотково натуральна цибулька, яку підсмажують, підсолюють і сушать для того, аби звичне споживання пива ставало веселішим і хрумкішим.
Більше того, така цибулька, на нашу думку, шикарно підійде, як додаток до багатьох інших страв. Ми,шкварчани, рекомендуємо посипати цими «античіпсами» вареники, картопельку, хліб з маслом і сальцем, а також не боятися додавати їх до борщів,супів і, звісно, салатиків. Якщо коротко, то підходять вонидо всього.
Тому хрумкайте і діліться враженнями.
Українські в'ялені томати
За цим продуктом ми уже давненько полювали, але отримати його змогли тільки нещодавно. Тому любіть, смакуйте і кайфуйте, бо відсьогодні в асортименті Шкварки буде трохи незвична для української кухні (але дуже популярна в італійській) закуска. Мова йде про – в'ялені помідори, виготовлені на околицях Львова. Це універсальний інгредієнт, який в кожну страву вносить свою пікантну нотку і вишукану різноманітність.
В'ялені помідори можна «подружити» з сирами, пастою, піцою, салатами та сиров’яленим м'ясом. Та й просто скоринка підсмаженої чіабатти, вимачана у духмяній, мутно-зеленій зимновитесненій оливковій олій із в'яленими томатами – ідеальна закуска, а якщо заплющити очі, то й безкоштовний квиток на білосніжний пляж теплого і далекого моря, з піни якого колись вийшла Афродіта...
З власного досвіду знаємо і дуже рекомендуємо;)
ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ СТРАВ
Заправка до борщу
Ми пильнуємо, аби ґазди і ґаздині не тільки файно їли, але й файно готували. Спеціально для тих, хто невпинно ґарує і ніц не має часу на кулінарію, Шкварка створила абсолютно корисну річ – заправку до борщу. З нею зварити борщ можуть навіть маленькі діти.
У цьому диво-слоїчку ви з легкістю розсмакуєте червоненький бурячок, морквицю, цибульку, помідорчик, часник і, звісно, перчик. Виливаєте вміст баночки до літри м’ясного бульйону і отримуєте баняк чоловічої радості та тиждень морального задоволення від почуття виконаного обов’язку.
І то не всьо. Нашу борщову заправку можна сміливо використовувати, як основу до соусів, вона може стати чудовим доповненням до салату чи до байди хліба з якимсь ситним смаровидлом у вигляді підвечірка одного несамовитого робочого будня.
Ба більше, це «кулінарне полегшення» навіть стало музою при створенні цілком нової страви – Борщбургерга від Шкварки, з яким ми дебютували цієї весни на Великодньому ярмарку у Львові. Хоча, стривайте, то вже трохи інша історія…
Бабусине тісто "Промінчики сонця"
Cьогодні ми вирішили розповісти вам про продукт, який сміливо можна назвати шкварчанівським старожилом. Можливо, ви вже колись його замовляли чи хотіли замовити, та ніяк не було нагоди, або ж просто багато про нього чули… Однак,є одна річ, яка вам про нього точно не відома – це історія його назви і взагалі появи на світ Божий.
Мова йде про найсправжнішу, найнатуральнішу і найдомашнішу локшину. У нас вона називається дуже просто і мило – бабусине тісто «Промінчики сонця». Історія його приготування така ж давня, як і історія містечка Стебник (саме звідти тісто приїжджає до нас, а потім потрапляє до вас). Рецепт приготування домашнього тіста в родині пані Марії, яка для нас його готує,передається з покоління в покоління від матері до доньки. Жінки тут ніколи не купують магазинних макаронів, бо вони не можуть зрівнятися з натуральністю давнього родинного рецепту.
Головна перевага домашнього тіста в тому, що готується воно виключно на свіжознесених домашніх яйцях. Спершу господиня замішує тісто (тільки яйця, борошно і сіль), а потім розкатує великі і тонкі паляниці, трохи їх підсушує, нарізає на смужки і знову підсушує. Через добу тісто готове до мандрівки.
Сонячними промінчиками домашню локшину пестливо назвала найбільша її фанатка - онучка пані Марії. Їй 5 років і вона вже знає, що найкраще оті промінчики смакують з бульйоном або зупкою, звареній на домашній курочці.
Але, як що вам раптом захочеться просто смачного «макарону», то «Промінчики сонця» тут теж стануть в пригоді. Тим паче, що варяться вони, ну дуже швидко – не більше 3-5 хвилин.
Терті помідори
Терті помідори – це вірні друзі тих, хто любить смачно готувати, не затрачаючи багато часу. Такий собі кулінарний must have, що ніколи не виходить з моди. Насамперед, має бути на кухні ґаздувальників, які цінують натуральність і геть позбавлені часу на власну грядку, сад, город чи навіть на похід на базар. Вже не згадуємо про “коломийки” з баняками, баночками, скляночками, пов’язані із власноручним приготуванням…
У цьому червоненькому слоїчку ви не знайдете нічого, окрім самих помідорів, налитих щедрим літнім сонечком, ретельно перетертих з сіллю. Серйозна альтернатива магазинним томатним пастам, чи не так?
Без перебільшення, наші терті помідори – то є чудова основа для соусів, супів та других страв, немислимих без томатної нотки. Додайте вміст баночки до помідорової зупки, сосів для піцци чи спагетті, і смак літа-осені акомпануватиме вам увесь день.
Сос до піци "Парадичка по-римськи"
Ми спробували впіймати останні сонячні зайчики у важких, вгодованих осінніми променями, закарпатських помідорах. Червонощокі сеньйори побралися із солодкою цибулькою, під ніжний акомпонемент тремтячої зелені тим’яну, що по-дівочому виспівує високі партії забутої італійської опери, написаної легкими напівпрозорими часниковими нотками…
Цей теплий, солодкий сос створений, аби полегшити нам життя на кухні. Особливо, якщо надумаєте витворити щось із італійського репертуару. «Парадичка по-римськи» підійде для приготування піци та пасти, заставить по новому заспівати вареники чи палюшки, додасть солодкої кислинки першим стравам та, сподіваємось, не розчарує у якості прими на підгрильованому окрайці пшеничного хліба…
Гострий перець копчений сушений подрібнений
Приправка із гострого перцю. Перець вудиться приблизно тиждень. За цей час волога виходить. А у перці залишається насичений аромат полум’я - палючий і солодкий, завдяки природньому цукру. Для зручності перчик подрібнений на пластівці. Підійде, як елемент декору, так і для приготування всіляких страв.
Чекаємо Ваші замовлення:
- у приватні повідомлення на сторіночці Шкварки у Facebook;
- на електронну пошту shkvarka.t@gmail.com;
- за телефоном 068 503 2222;
- сума мінімального замовлення 300 грн.
Доставка
- По Україні доставка Новою поштою (відправка в пн, ср, пт)
- Для львів’ян - самовивіз з району філармонії. Також можна замовити доставку велокур’єром.
При замовленні від 300 грн. - для львів'ян безкоштовна доставка.
Оплата
- Карта Приватбанку
- накладений платіж на Новій пошті
